Найкращий спосіб зробити своїх дітей хорошими –
зробити їх щасливими.
Оскар Уайлд.
Що відчуває матір, яка народила хвору дитину?
Що відбувається після того, як всі мрії про світле майбутнє розбилися об роковий діагноз?
Немає жодного сумніву, що з цього моменту на родину чекає безліч тяжких випробувань. У цій статті ми не будемо говорити про проблеми психофізичної діагностики дитини, організацію корекційно-педагогічної роботи та вибір закладів освіти, а торкнемося теми психологічної атмосфери у такій родині.
Майже всі батьки дітей, які народилися із порушеннями психофізичного розвитку, страждають почуттям провини, відчувають страх, розчарування, душевний біль і не завжди готові відразу прийняти ситуацію. Іноді новонароджену дитинку навіть не забирають додому, відразу відмовляючись від неї. Буває і таке, що деякий час батьки намагаються ростити малюка, але згодом розуміють, що немає терпіння і сил цим займатися. Відставання у розвитку, відсутність емоційного спілкування, різкий контраст із здоровими однолітками часто можуть стати причиною того, що сім‘ї розпадаються, дитину віддають на виховання у дитячий будинок або інтернат. Це відбувається від того, що очікування родини не виправдалися, а любові до дитини і духу прийняти ситуацію як вона є – не вистачило.
Чи є можливість змиритися? Чи є шанс зберегти гармонію у сім‘ї і пройти всі випробування?
Так, звичайно, і у практиці існує безліч підтверджень цьому!
Перший крок, який необхідно здійснити, і без якого наша тема втрачає свою актуальність – прийняти і полюбити свого малюка! Ось так просто, без усіляких «якщо» і «мабуть», без жодних порівнянь і прогнозів... Це зовсім не означає, що можна просто «закрити очі» і не помічати проблем, навпаки, щоб рухатися далі, необхідно глибоко розуміти особливості своєї дитини і знати, як їй допомогти.
Позбавте себе від почуття провини! Ви не в чому не винні. Так сталося, так вирішила природа. Але яким буде життя дитини і вашої родини залежить цілком від вас!
Обов‘язково звертайтеся до професіоналів! Не звалюйте на свої плечі всі турботи про виховання і розвиток дитини. Звертайтеся до інклюзивних ресурсних центрів, студій розвитку дитини, реабілітаційних установ. Користуйтеся усіма можливостями, щоб ваша дитина отримала кваліфікований психолого-педагогічний супровід, оскільки це може суттєво оптимізувати її психофізичний розвиток, а, отже, сприятиме створенню позитивного настрою у родині.
Розмовляйте про вашу дитину! Обговорюйте проблеми і труднощі, з якими вона зустрічається, радійте її успіхам, відзначайте всі зміни, які відбуваються у поведінці. Якщо у сім‘ї царює любов і взаєморозуміння, то виховання дитини з психофізичними особливостями лише зміцнить стосунки.
Спілкуйтеся з іншими батьками, які виховують дітей із особливостями психофізичного розвитку. Обмінюйтеся з ними досвідом, допомагайте один одному. В ході такої взаємодії можна дізнатися багато нового і цікавого для себе і, крім того, можливість поділитися проблемами із «близькою за духом» людиною може значно полегшити морально-психологічний стан, допомогти знайти відповіді на гострі запитання.
І, нарешті, головне, що потрібно пам‘ятати: якщо ви хочете, щоб ваша дитина росла щасливою – ЩАСЛИВИМИ МАЄТЕ СТАТИ, перш за все, ВИ!
Ні в якому разі не забувайте про себе: будьте привабливими, відпочивайте разом із сім‘єю і наодинці, займайтеся улюбленими справами, створюйте затишок у домі і, ні в якому разі, не обділяйте увагою інших членів вашої родини. Здатність зберігати стійкість духу, володіння ситуацією, правильна організація вашого часу і, звичайно, бажання зберегти гармонію і любов у сім‘ї – обов‘язково принесе свої плоди!
